В пошуках щастя

Ех! Ото я хімік за натурою. І тут мене на експерименти тягне :) Сьогодні сталось просто велике диво - я здала свій екзамен, який майже не вірила, що здам. УРА!!!

Сьогодні ось вирішила проглянути статистику свого блога (уявіть собі таке є:) ) І тепер я точно знаю з яких сторінок захожять на те, аби почитати цю мазню (А її що хтось справді читає???) Виявилось, що цей блог 4- по ключових словах (то трохи болючої СЕОсловестики :)) "В пошуках щастя", і 29 за - "пошуки щастя". Ги :) Приємно можливо :) але швидше байдуже.

Експеримент :) Нижче кілька картинок, які викликають у мене відчуття щастя (без довгих асоціативних рядів) :) Спасибі за допомогу Гуглу :)

ЩАСТЯ ПОРЯД!!!

У вас таке в житі коли0небудь взагалі траплялось. Аби вас ошелешили, але не так просто, а далеко не один чи два рази різними новинами, які стосуються діаметрально протилежних сторін вашого життя?

І як тут складати плани на своє майбутнє? Правильно, на пальцях, на папері, на піску чи на воді. Ні, не правда не складати їх взагалі - це те ж саме, що прожити життя порожнім. вони потрібні, просто, треба памятати:

Життя - як квіти. коли вони живі, вони пахнуть і здатні зачудувати цілий світ, коли металеві, їх краса зовсім не помітна із заплющеними очима :)

Тангерка!!! Від кінчиків пальчиків до самої маківки!

Ех, танго то таки просто дивовижна річ. Один урок з танго дозволив вимести із моєї голови всі песимістичні думки, які там завелись останнім часом. Лише одне відчуття, що в тебе нога починається в районі шиї - і все це просто супер! І знову ніби стрибок з парашутом (цікаво скільки я таких їх зроблю до справжнього стрибка :) ???) - нова школа, нові учні. Цікаво, але лячно водночас. Може то зіграло більшу роль на виганяння песимізму із моєї голови??? Е ні, то таки було танго.

Що ж йшла я сьогодні з уроку з 25 гривнями в кишені. і подумала а був би цікавий експеримент - поробувати прожити на ці 25 нривень цілий тиждень. Як то часто ставлять подібні експерименти в газетах? Але суть мого експерименту би мала бути інша. Чи була б я щаслива цього тижня? А відповідно, і дуже простий висновок... чи потрібні гроші для щастя?

Не треба мої любі пошукові роботи одразу кричати ні! До щастя гроші нічого спільного не мають. Це ж не правда і ви самі це знаєте.

Цікаво яка ж була б відповідь... На жаль, мої мрії поставити такий експеримент насправді розбились одразу після розуміння реалії -  втиждень навіть на банальний транспорт трачу більше. і це коли не дозволяю собі таких розкошей як таксувки (а мені щось останнім часом важко без них...) хм . Які ідеї?

Сьогодні, чомусь сьогодні мені надзвичайно сумно. В мене навіт народилась ідея чому так. Бул асьогодні на чудовій мілонзі, а потім наче якась пустка, яка була в моїй душі весь день знову повернулась і не хотіла від мене нікуди тіати. Смішно, чекти на маршрутку після 12, потім телефонувати на улюбленне таксі, а там на протязі 20 хвилин постійно занято, викликати інше, де лише наприкінці шофер як звично, то бувєа зі мною починає мене бавити жартами.

Депресія. Ні. Це заскладний термін для мого хронічного випадку.  Їду ось втаксі, дивлюсь як минаємо будинки. Дивлюсь на вікна прикрашені гірляндами, а мені цього року взагалі цього не хотілось. Хотілось втекти. Тієї миті хотілось втекти з цього світу. Я цієї миті просто не вірила, що люди можуть бути щасливими. Я не вірю і досі. Блін! але ж счому? Лише ж два дні тому я ходила щаслива. Щаслива як справжній маленький слоник від однієї думки - "Я знову можу закохуватись. МОЖУ". А сьогоднішній день подарував таку пустку, що розумієш, що я ніколи в житті  не зможу по-справжньому викрислети два роки свого життя із власної памяті. Я не можу усміхатись проїзжаючи зупинку біля Полярону, я не вірю в розмови про добрих свекрух, я не вірю, що ігри між закоханими можуть закінчуватись чимось іншим поза капітуляцією чоловічої сторони, і його здачею зброї жінці. Я не можу того забути всього на рівні клітин, на рівні... мені складно, мені страшно, і нікого немає насправді поруч. Настільки поруч, аби мені хотілось ділитись. Якось це так дивно. Дивно виглядає зі сторони. Ось я. Кожен день в житті, навколо мене крутится купа людей, з я кими мені весело проводити час, є мса людей за яких би я не задумуючись віддала життя, я більше десятка людей без яких я просто не мислю свого, але ось справді поділитись такими моментами,к оли мені просто погано до гіркого присмаку не має з ким. Брешу сама собі. Тільки що на мить уявила собі свою Тетянку. Так, з нею можна було б.

Ось я така як є. Мої любі пошукові роботи. Я людина, яка не знає що робити зі своїм життям. Я людина в якої офіційно життя розписано на три роки наперед. Мені самотньо, мені страшно, і я не хочу біти далі в цій реальності.

Зупиніть Землю, я виходжу...

Привіт мої улюбленні пошукові роботи :)

Сьогодні не сталось нічого аже геть такого, аби писати тут філософські рощдуми. А може навпаки, сьогодні якраз і сталось? Просто подія ця зовсім не носить настільки зовнішнього характеру,аби її можна було помітити зі сторони :)

Баланс :) Сьогодні віднашла нарешті баланс. Добре, що це стосується не танго, а життя загалом.

Якось так дивно. Створила для себе список чого хочу і досягну в 2010 :) Мене саму дивує віра, яка живе всередині мене, в те, що це дійсно мені все під силу :)

Так що небеса! Тримайте мою шалену голову та тангерського капелюха на ній :)

Дуже часто мені доводилось читати, що люди наприкінці року сідаютьі аналізують попередній рік, будують плани на майбутнє. але на щастя, чи на жаль ніколи таким в житті не займалась. І ось сьогодні коли просто зранку нервувала свій компютер після приготування олівє на корпоратив вперше в дущі проснувся поклик проаналізувати попередній рік.

Можливо це спричиненно тим, що нарешті хоч якись рік свого житт я по-справжньому прожила, а не просто провела час в улюбленому місці.

Коли їхала додому з того ж таки корпоративу виникло бажання тако декільком людям подякувати за те, що вони були в моєму житті. Хотіло це перше зробити через Контакт, а потім добряче подумавши вирішила це зробити тут же після аналізу.

Так, що приготуйтесь мої пошукові роботи. Сьогодні для аналізу я вам дам багато нового не СЕОоптимізованого 100% унікального тексту.

Отож почнемо. Цей рік...

Одразу ж поставлю собі за умову. Буду сьогодні чесна.

Перше, що прийшло менів голову з глобальних змін - це те, що саме цього року розійшлась з Володею. Важко щось сказати.

Наступна думка  - закінчення універу.  Ще досі не усвідомила повноту цього кроку. Та й врешті решт може це швидше результат.

Тепер ось стукнуло що наступне за вагомістю, але зовсім не за хронологією стало для мене відкриття танго для себе. Зараз весь мій світ почуттяв твориться під цю дивовижну музику. вона і зараз лунає з моїх колонок. Чомусь мимоволі згадалась ця картина - Високий замок, ніч, музика, і я танцюю танго з чудовим партнером - казково :) Танго... Чудо, яке таки трапилось в моєму житті.

Здається з найвагомішимии для мене психологічно змінами розібрались :)

Тепер ось згадал, що я цього року звідьнилась з УФО (мені по відчуттях здається, що це ще було як в минулому столітті), і влаштувалась і звільнилась з Лілії. Не знаю як я перед Богом заслужила зустріч з Оксанкою. Я ніколи б в житті не повірила, що людина з якою я поспілкувалась лише кілька місяців, може так сильно вплинути на мій світогляд і заставити дивитись на речі зовсім по-інакшому. Чомусь згадалась і поїздка в Харків, хоч нічого такого аж геть там не було. Але просто таки разючі мої внутрішні змінив  ставленні до людей. Нижче тобі Оксанка обовязково подякую :)

Коли почала писати пропоїздку до Харкова, згадались ТедХ в Києві, і просто фантастику, яку може створити доля. А у вас так часто в житті буває? Спершу добігаєте до поїзда, ледб на нього не спізнившись, а потім опиняєтесь на сусідніх місцях з людиною, яка також їде на той же громадський захід. І проводите з цією людиною весь день, ні на секунду не почуваючись незручно в його присутності. З вами таке буває? А зі мною,  ТАК

Щось піля Вадима вже погано щось згадується. а ні згадалось. Добре вже буду дякуватив перемішку зі спогадами та аналізами. Я шалено вдячна Степанові, що він був і є в моєму житті. Завдяки йому я зрозуміла, як чудово бути дівчиною. Цього просто не можливо сказати іншими словами :)

Зі спогадом про Степана, чомусь мимоволі прийшов спогад про фриланс, який відкрила для себеб цього року, і в якому намагаюсь розвиватись :) Побажаю собі сама в цьому успіху :)

Зі Степаном також приїшов спогад про Тараса. Це була перша людина, яка заставила мене задуматись за все життя чого я насправді варта. Спасибі тобі. В нас доволі дивні стосунки, але те, що ти казав, чи робив під часнаших зустрічей - це назавжди моє, і нікому я того не віддам :) Я завжди памятатиму захід сонця і міст :) Але ще більше ніч і сихівський ліс : ) Ги : )

Тільки що заходила моя мама. Я дуже вдячна батькам, найбліьше зі всіх людей я вдячна своїм батькам. За те, що вони в мене є. За те, що вони мене люблять. За те, що не бояться мене сприймати як дорослу і самостійну людину. За те, що допомагають розвиватись. За те, що дозволяють мені вирішувати все у своєму житі. За те, що вони є такі, які вони є, бо вони найкращі.

Так, ще кілька слів мабуть тут поміститься і про екскурсоводство. Відколи Діма поїхав в Київ, я чомусь собі твердо вбила  голову, що він мені залишивнаше місто, щоб я його для себе відкрила, як це робили ми. Я постйно на протязі всіх пяти рокі в навчання в університеті хоидла з навязливою ідею, що це місто тепер моє, але що робити з ним не знала. Так же часто як і не знала, що робити із своїми почуттями до інших людей. Тепер ось я нарешті відчуваю, що щодо нього на правильному шляху. Я почала з ним справжнє знайомство :)

Писала про курси, і чомусь згадалась Софійка, потім Ромчик, Макс, Настя, Сергійко, і всі решта вже в шаленому перемішку :) Я вас так усіх люблю :) Ви для мене стали людьми, з якими мені просто добре :) Добре мовчати, добре теревенити, але найбільше люблю вас усіх обіймати :)

Тепер уже нарешті почала напружено потирати власне чоло в спробах аналізу цього року :) Ги:) Що ж такого ще трапилось зі мною ?

Згадала :) Але чоусь спогд про подію почався із спогаду про затвердження теми -  та я тепер аспірантка :) На власний розсуд :) І тут чогось мені приплелось репетиторство :) Вперше в житті, цим зайнялась смае цього року. Але поки результати доволі туманні : ) Завтра мене чекає моя перша повноцінна лекція. Буду читати її для слухачів МАНу :)

Здається прийшов час нарешті робити підсумок:

Впереше в житті цього року почала робити те, чого хочу. Втілювати у життя власні мрії, прганення і бачення - і просто від цього щаслива :)

Щастя вам мої пошукові роботи в Новому році!

Насправді спочатку лотерею називався крок четвертий, але тоді пригадала собі одне цікаве запитання. І вирішила що лотерея переїде в цей пост. Яка лотерея? Ви напевне ще навіт не здогадуєтесь про що напишу. Чи бувало у вас в житті людина, яку ви зустрічали на своєму життєвому шляху, коли ви більше за все на світі хотіли, аби ця людина була з вами. але зовсім не для того, щоб просто бути з нею і тішитись вашим стосункам. Ні, просто тому, що це був би ніби виграш в лотерею. Бо ви бачите як всі навколо з поспіхом купляють лотерейні квитки на стосунки з цією людиною, віддають останні гроші та бажання, і вам просто хочеться виграти. Банально, не дуже правильно, але дуже правдиво. З вами таке траплялось?

Зі мною так. І я сама себе смішу цим фактом. Смішать мене також люди, які як шаленці літають з цими лотерейними білетами. Навіщо вони їм? Я пробую не купляти лотерейного квитка, а подружитись з ведучим и дівчиною, яка витягуватиме чарівні кільки із чарівного ящика. Я боюсь, що коли куплю лотерейний білет, то спражній шанс виграти буде набагато меншим, а ніж коли щось таке придумати. І мені смішно з себе. Смішно по-справжньому. ви колись сміялись щиро самі із себе? Мені смішно, бо я розумію, чого хочу виграти, що штовхає мої бажання до бажання про цей виграш, я можу себе контролювати, щоб цього не хотіти, але не роблю того, бо мені так смішніше.

Мені просто весело бавитись у цю гру. Бачити як інші беруть в ній участь. І щиро вірять, що лише вони одні єдині знають, де продаються до цієї лотереї лотерейні квиточки :)

Вам скільки квитків в одні руки?

В суботу нарешті зробила собі справжній вихідний. Такий вихідний, що досі не можу себе заставити працювати :) Ходила на джазвой фестиваль. І коцерт почався зі слів: "Сьогодні ми знайлемо щастя..." Перша думка, яка пролетіла в голові - ось і кінець моєму блогу. Щастя знайдене. Але ні :( На жаль чи на щастя, концерт подарував щастя лише на декілька хвилин і багато роздумів. Багато прчин для роздумів. Взагалі-то в один момент було навіть смішно з самої себе. Один гур мені почав подобатись аж коли почали виконувати останню пісню :)

А потім грали єгиптяни. Вся їхня музика - це була розкіш. І під час цієї розкоші я думала, про те що людина справді має робити в своєму житті, щоб бути щасливою. Мабуть людині потрбіна робота, аби просто була робота, і аби просто були в житті гроші, які інколи виявляються корисною річчю :) В цей момент якось так несподівано прийшла в голову думка про оддного знайомого. він робить тільки те що справді хоче, чого справді прагне сам. І нічого більше. Чи щасливий він? Чи щаслива людина тоді коли робить виключно те, що хоче?

Чи задумувались ви коли-небудь про те, що вам справді потрібно для щастя?  Сьогодні гуляла по місту (саме так сприймаю ті моменти коли мов шалена біжу з однієї частини міста в іншу і вже категорично не встигаю через накладки :)  і думала "Відчого я б могла відмовитись з того що я зараз роблю чи чим займаюсь, аби далі залишатись щасливою? Дійшла до висновку, що могла відмовитись від всього окрім як від танго.

Сьогодні вистачило лише двох годин, щоб я відчула себе на сьомому небі :) Так це було моє улюблене танго :) Ні, мій улюблений пошуковий робот :) Я не танцюю танго кілька років, що овно в мене все ідеально і просто :) Я танцюю лише трохи більше місяця :) Просто нрешті щось виходить - і то так що сама отримую задоволення від того :)

Шкода, що це все-таки потребує деяких фінансових вливань, а для цього треба працювати. Так, робота це також насамеперд можливість реалізації себе, але це і так... ні не важко, просто вимагає багато нервів та енергії :)

Все ! Всім цьом! І як каже Сергій, танцюйте і будьте щасливі!

Насправді сьогодні цілий день намагаюсь із замовників вибити грошы за роботу, яку я для них виконала. Дуже сумно що люди відмовляються платити за те, що ти зробила :( Але приємно - навіт дуже-дуже що в мого блогу був (а ще є ???) один читач :) .

Що сьогодні я зробила щоб досягунти щастя? а ви часто ставили собі це питанняН? Що ви саме сьогодні зробили для того щоб досягнути щастя?  Я ось згадувала людину, яка мені особисто нагадала як це прекрасно бути дівчиною. Загадувала і усміхалась сама до себе :) Бо це було насправді так прекрасно. Хтось читв "Помаранчеву дівчинку" Гордера? Стримую себе, щоб не подивитись чим вона закінчиться, аби не позбавити себе насолоди, ні навіть розкоші її поступового читання :)

Танго? Сьогодні не було танго :( Сьогодні були розмови про філософію, про проекти і знову ж таки ці замовник - ці вічні азмовникик, які думають, що в їхніх руках цілий світ Н:) Що мне так бісить?

Я хімік. І це завжди кажу з тією неперевершеною гордістю, яка є лише в тих людей які точно на своєму місці. Я хімік!!! І соь писала одну контрольну по хімії, і мені за неї не заплатили мотивуючи тим, що людина для якої була написана контральна отримала двійку. Я в це просто не вірю (повірила в це лише на декілька секунд.. а потім .. та ну його - я ж справді талановитий молодий хімік!!!). Ви ще будете мати змогу ближче познайомитись із моєю професією, якщо мої кохані роботи залишитесь зі мною. Так я могла помилитись, щоб людина отримаола 4, а не 5. Але точно не два  :))) Як людина яка пише кнадидатську по математичному моделюванню в хімії, може отрмиати двійку на розвязку простих завдань з хімії???

Це не щастя. Це просто відсутність професійного задоволення від життя :(